Тромбоцитопенії — це патологічні стани, які супроводжуються зменшенням у периферичній крові тромбоцитарних пластинок або тромбоцитів, наслідком чого є розвиток геморагічного синдрому.
Класифікація тромбоцитопеній
1. Спадкові.
2. Набуті:
а) первинні:
— імунні (алоімунні, гетероімунні, трансімунні, автоімунні),
— неімунні;
б) вторинні (симптоматичні).
До того ж, тромбоцитопенія, як один із синдромів, може супроводжувати перебіг деяких вроджених захворювань: анемії Фан-коні, тромботичної тромбоцитопенічної пурпури, хвороби Алпор-та, синдрому Віскотта-Олдрича.
Спадкові ізольовані тромбоцитопенії — надзвичайно рідкісна патологія, яка є наслідком генетичного дефекту в утворенні тром-бопоетину або внутрішньотромбоцитарної ензимопатії.
До набутих імунних тромбоцитопеній у дорослих належать стани, за яких надмірне руйнування тромбоцитів пов'язане із несумісністю з донорськими тромбоцитами у випадках, коли тромбоцити набувають антигенних властивостей або, навіть незміне-ні, являють собою об'єкт агресії з боку власної імунної системи, та при імунній реакції на чужорідний антиген, фіксований на тромбоциті.
⇐Хвороба Віллебранда || Оглавление || Ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура ІТП⇒