Інфекційний лімфоцитоз
Інфекційний лімфоцитоз — це самостійне захворювання (хвороба Сміта, асимптоматичний доброякісний лімфоцитоз), на яке хворіють переважно діти до 10 років, але зустрічаються випадки захворювання дорослих. Прогноз хвороби сприятливий.
Збудником є ентеровірус із групи Коксаки або аденовірус типу 12. Інфекційний лімфоцитоз — надзвичайно контагіозне захворювання, іноді набуває епідемічних спалахів у дитячих колективах, найчастіше уражає дітей 2—6 років. Шлях передачі — повітряно-крапельний, інкубаційний період — 12-21 день.
Клінічна картина розвивається за 12-24 години після проникнення вірусу. Як правило, захворювання починається із грипоподібних симптомів. У залежності від переважаючих ознак розрізняють клінічні форми: тифоподібну, легеневу, шлунково-кишкову, неврологічну, гангліозну, що характеризується збільшенням периферичних та вісцеральних лімфатичних вузлів.
Гострий період триває 15-20 діб, підвищена температура, частіше субфебрильна, зберігається до 7 днів. Характерними є слабкість, астенізація, катаральні явища, іноді бувають нудота, блювота, діарея до 4-7 разів на добу, болі в животі, симптоми ураження верхніх дихальних шляхів, коро- або шкарлатиноподібний висип на шкірі. Дуже рідко — неврологічні симптоми, міальгії, менінгіт, енцефаліт. Периферичні лімфатичні вузли та селезінка не збільшені. При ультразвуковому обстеженні можуть фіксуватися збільшення абдомінальних лімфатичних вузлів.
У периферичній крові виявляється лейкоцитоз — 30-80, іноді до 100,0 • 109/л- У лейкограмі переважають дозрілі лімфоцити (80-90%), зустрічаються моноцити, лімфоцити з плазматизова-ною цитоплазмою. Абсолютний лімфоцитоз, пов'язаний із підвищеним виходом лімфоцитів, зберігається до 15-30 днів, іноді триває до 2-3 місяців. Можуть спостерігатися тіні Гумпрехта. Крім того, у 30% випадків виявляється еозинофілія до 6-10% та полісегментація ядер нейтрофільних гранулоцитів. Кількість еритроцитів та ШОЕ коливається в межах норми.
У мієлограмі лімфоїдної метаплазії немає. Морфологічна картина пунктату лімфатичного вузла — в межах норми. У розпал захворювання підвищується концентрація альфа-2- та гама-глобулінів у сироватці крові.
Диференційний діагноз проводиться з інфекційним мононуклеозом, хронічною лімфоїдною лейкемією, гострою лімфоїдною лейкемією, негоджкінською злоякісною лімфомою, коклюшем, кором, скарлатиною, гострим апендицитом, фізіологічним лім-фоцитозом у немовлят та лейкемоїдними реакціями лімфоцитар-ного типу.
Лікування захворювання симптоматичне.
Прогноз: захворювання закінчується одужанням.
⇐Інфекційний мононуклеоз || Оглавление || Хвороба котячої подряпини⇒