Набуті гемолітичні анемії. Імунні гемолітичні анемії
Імунні гемолітичні анемії являють собою велику гетерогенну групу захворювань, у механізмі розвитку котрих беруть участь антитіла або сенсибілізовані лімфоцити, що зумовлюють руйнування власних еритроцитів хворого. В залежності від типу імунного процесу анемії поділяють на ізоімунні, трансімунні, гетероімунні та автоімунні.
Ізоімунні (алоімунні) гемолітичні анемії розвиваються під впливом антитіл, що-потрапляють у організм ззовні. Така ситуація складається при гемолітичній хворобі плоду або новонародженого, коли антитіла через плаценту потрапляють в організм дитини від матері, організм якої продукує антитіла.
Ізоімунні антитіла потрапляють при трансфузіях еритроцитів, не сумісних за системою АВО або резус-фактором.
Трансімунні гемолітичні анемії виникають у випадках, коли антитіла тропні до загальноеритроцитарного антигена матері й дитини від матері, що хворіє на гемолітичну анемію, через плаценту потрапляють до організму плоду, зумовлюючи гемолітичну анемію у дитини.
Гетероімунні (гаптенові) анемії розвиваються внаслідок фіксації на мембрані еритроцита гаптенового комплексу (антитіло + хімічна речовина або віруси, бактерії"), що спричиняє руйнування еритроцита.
У механізмі розвитку автоімунної гемолітичної анемії беруть участь антитіла, що продукуються проти антигена власних еритроцитів.
⇐Спадкові гемолітичні анемії, зумовлені порушенням синтезу гемоглобіну та змінами активності ферментів та змінами активності ферментів || Оглавление || Гемолітична хвороба новонароджених⇒