Моноцитарно-макрофагальні лейкемоїдні реакції
Моноцитарно-макрофагальні лейкемоїдні реакщі можуть виникати при будь-якому інфекційному процесі. Найчастіше вони суп-рошджують туберкульоз.
У периферичній крові в таких випадках спостерігається незначний лейкоцитоз, від 10,0 до 15,0 • 109/л, та підвищений відсоток лімфоцитів і моноцитів у лейкограмі. У кістковому мозку вміст моноцитів та промоноцитів збільшується до 2-4%. В уражених паличкою Коха тканинах утворюються моноцитарно-макрофагальні інфільтрати (гранульоми). Основним морфологічним субстратом туберкульозної гранульоми є макрофаг, який частіше називають епітеліоїдною клітиною. Крім того, до морфологічного складу туберкульозного горбика входять багатоядерні макрофагальні елементи — клітини Лангерганса.
При тривалому застосуванні глюкокортикоїдних гормонів або цитостатичних препаратів унаслідок порушення імунітету туберкульозні гранульоми не утворюються, і процес набуває міліарного характеру із розвиненням некрозів у місцях проникнення туберкульозної інфекції.
Моноцитарно-макрофагальна лейкемоїдна реакція спостерігається при патології імунних комплексів (ревматизм, сарко-їдоз Бека, хвороба Вегенера, так звані хвороби гіперчутливос-ті легенів).
У периферичній крові підвищується кількість моноцитів. У тканинах утворюються макрофагально-лімфоцитарні гранульоми
(при ревматизмі — ашот-талалаєвські гранульоми). У легенях мак-рофагальні гранульоми локалізуються переважно в міжальвеоляр-них перетинках, призводячи до їх значного потовщення, зменшення розмірів альвеолярних порожнин, унаслідок чого виникає гостра дихальна недостатність.
Клінічні прояви дуже бідні; аускультативно відмічається жорстке або бронхіальне дихання, періодичні крепітуючі хрипи.
Гістіоцитоз синусів — це своєрідна макрофагальна реакція на бактеріальну, вірусну або паразитарну інвазію.
Клінічна картина характеризується значним збільшенням окремих або всіх груп лімфатичних вузлів, котрі мають щільну консистенцію; збільшеною, іноді болючою при пальпації селезінкою та тривалою гіпертермією.
Діагноз встановлюється лише на підставі результатів гістологічного дослідження лімфатичного вузла або селезінки. У лімфатичному вузлі спостерігаються розширені синуси, заповнені світлими великими однотипними клітинами з великими ядрами без нукле-олей. Маючи світлу широку цитоплазму, вони виділяються на фоні темних пікнотичних лімфоцитів і стирають рисунок лімфатичного вузла.
Гістіоцитоз синусів може спостерігатися й окремо в селезінці. Селезінка збільшується внаслідок макрофагальної реакції. Утримується постійна, рецидивуюча гіпертермія, і в окремих випадках лише після спленектомії може бути встановлений діагноз.
Описані випадки гістіоцитозу синусів, що локалізуються в шкірі з масивними інфільтратами у дермі.
-Лікування гістіоцитозу синусів бактеріальної природи має позитивний ефект при застосуванні антибактеріальних препаратів.
⇐Ієрсиніоз || Оглавление || Гістіоцитоз X гістіоцитоз із клітин Лангерганса⇒